Перша світова розколола країни в Європі та Азії на два непримиренні табори. Ядро Антанти складалося з Британії, Франції та Росії. Їм протистояли Центральні держави – Німеччина і Австро-Угорщина. Дуже швидко обидві коаліції поповнилися новими учасниками. Війна була глобальною, але цілі її учасників – егоїстичними, переважно загарбницькими. Фронти розділили території націй, досі розділені лише кордонами. В ім’я імперій українці були змушені вбивати українців, поляки – поляків, євреї – євреїв.
Росія підкорила багато різних народів, але панславізм змушував її наступати далі – в Галичину, Сілезію, на Балкани. Як і раніше, перепоною її експансії в Середземномор’я залишалася Османська імперія. Не дивно, що імперія Романових обзавелася одразу двома фронтами Великої війни: Східним і Кавказьким.
Початковий швидкий наступ росіян в австрійське Прикарпаття та німецьку Східну Пруссію за рік обернувся катастрофою і Великим відступом, коли були втрачені Польща, частини Білорусі та Прибалтики. До того ж довелося рятувати нового союзника Румунію, яка не розрахувала свої сили проти Австро-Угорщини і Болгарії. За угодою Сайкса-Піко Антанта приготувалася розчленувати Османську імперію. Більшість “своєї частки” Росія вже окупувала. Справи партнерів були гіршими. Англо-французькі сили зазнали поразки під Галліполі у Дарданелл, британський гарнізон капітулював у Кут-ель Амарі в Месопотамії.
На Тихоокеанському театрі Антанту підтримала Японія, яка захопила німецьку концесію Циндао у Китаї. Піднебесна зустріла Першу світову через три роки після Сіньхайської революції, коли була повалена монархія, а заодно і чужа маньчжурська династія Цін, що керувала китайцями майже три століття. Республіка у Китаї виявилась ще слабшою, ніж імперія. За підтримки Росії проти Пекіну виступили монголи і тувинці. Японія нав’язала Китаю своє покровительство. Країна занурилася в боротьбу місцевих клік: аньхойської, чжилійської, фентянської. Китай був не єдиною жертвою диктату учасників війни. Залишитися осторонь глобального конфлікту не вийшло у Греції, Албанії та Персії, чиї території також стали театрами воєнних дій між Антантою і Центральними державами.
Фронтів з’явилося багато, але головні з них – Західний, Східний та Італійський – практично завмерли наприкінці 1916 року. Надзусилля атакуючих, як-от під час битви за Верден у Франції, приносили колосальні жертви і мізерні результати. Перша світова стала війною на виснаження. Континентальні держави ще й страждали від ізоляції. Німеччина безуспішно намагалася прорвати блокаду флоту Антанти в Північному морі. Росія не дочекалася захоплення союзниками Дарданелл і Босфору. Транссиб і новозбудований порт Романов-на-Мурмані не вирішили логістичні проблеми з продовольством і “снарядним голодом”.
Дефіцит і воєнна економіка розхитували стійкість воюючих держав. Визискування та утиски в Центральній Азії призвели до масштабного повстання мусульманських народів. Учасники обох коаліцій розраховували скористатися схожими проблемами у ворогів, розіграти національну карту. Наприкінці 1916 року Німеччина та Австро-Угорщина створили на окупованих ними територіях Королівство Польське. Виснажені війною імперії наважилися звернутися за допомогою до націй. І це стало початком кінця імперій.
